27 березня 1805 року граф Антоній Грохольський, дідич села Терешки, Красилівського району, оприлюднив «Статут для хліборобів». Прикладом для нього стали миньковецькі «Закони землеробів», адже відомо, що Ігнатій Мархоцький опублікував їх окремою брошурою у своїй друкарні та розіслав всім землеволодарям Поділля, а також знайомим з інших губерній. Текст «Статуту для хліборобів», на жаль, не зберігся. З праць істориків відомо, що цей документ складався із дев’яти розділів і містив умови та етапи звільнення селян від кріпацтва. На випробовування дії статуту відводилося три роки. Та доля внесла свої корективи, у 1808 році Антоній Грохольський помер і його реформаторські ідеї залишились нереалізованими.
У 1944 році в цей час тривали визвольні бої на території області. Цього дня, 27 березня, радянські війська визволили від нацистів селище Нова Ушиця, Ярмолинці та Віньківці.
Під час окупації, з осені 1941 року в Ярмолинцях нацисти організували гетто, де збирали євреїв з територій сучасних Ярмолинецького, Городоцького, Дунаївецького та часткового Хмельницького районів.
Наприкінці жовтня 1942 року за наказом окружного комісара (гебітскомісара) Еміля Мерцеля почали ліквідацію концтабору. Ще живим мешканцям гетто оголосили, що їх переселятимуть у комфортніше місце (як у випадку з Бабиним Яром). Після чого всіх євреїв перегнали з гетто у військове містечко, розташоване біля залізничної станції. За в’язницю використали віддалену триповерхову казарму. Спочатку людей декілька днів морили голодом, а потім розпочали розстріли. Згідно з різними джерелами, до концтабору зігнали від 6 до 14 тисяч людей.