16 квітня, в мистецькій залі музею історії міста Хмельницького відкрили виставку присвячену українській вишивці та писанкарству. Зокрема представлені 14 вишитих сорочок ХІХ- ХХ століття із приватної колекції Світлани Делікатної. Окрім того, до експозиції увійшли розписані майстринею народного мистецтва декоровані яйця.
«Сорочки — це моя приватна колекція. Якщо я пишу подільську писанку, то хотіла б мати подільські вишиванки, бо вони пов’язані між собою. Перша функція вишивки – це оберіг, прикрашання — це друга функція. Те, що вишито і ким має величезне значення. Загалом зразки візерунків на сорочці й писанці мають одну і ту ж символіку, але виглядають по-різному. Є тут на виставці й рушники, вони випадково потрапили мені у спадок від зовсім чужої людини», – розповідає майстриня Світлана Делікатна.
За її словами, справжня писанка, це зовсім не варене розмальоване яйце, як ми звикли думати. Взагалі, у давнину писанка була атрибутом роботи знахарів
.«Писанка — це яйце, “живе”, його не їдять і не фарбують в один колір, бо тоді це крашанка. Писанка пишеться на сирому курячому яйці, яке запліднене. Тільки тоді вона має магічну силу. Писанкарством раніше займались тільки знахарі. Завдяки цим розмальованими певними символами яйцями вони мали можливість зцілювати людей від хвороб. Саме тому на писанці багато незрозумілих малюнків, наприклад курячі ніжки, гусячі лапки. Насправді, це зображення лікувальних трав», – каже Світлана Делікатна.
Пані Світлана наголошує на тому, що українські символи та традиції потрібно берегти, знати й передавати поколінням. Бо тільки за цієї умови ми будемо справжніми українцями.
