З ім’ям Євгена Павловича Федорова пов’язане зародження у світовій астрномії нового етапу досліджень проблеми обертання Землі.
Слід сказати, що обертання Землі – дуже складне явище, котре відображає
особливості внутрішньої будови нашої планети та різноманітні процеси, що
відбуваються в її надрах, на поверхні, у довколишньому космічному просторі. Вивчення
особливостей обертання Землі дає багатющу інформацію про планету та дозволяє
враховувати ці особливості під час керування космічними апаратами, розрахунку
земних координат тощо.
Отже,своїми теоретичними дослідженнями Є.Федоров зробив неоціненний внесок
у розвиток астрономічної науки.
Дослідження взаємодії ядра та оболонки Землі лягли в основу докторської
дисертації вченого й були оприлюднені в його фундаментальній праці «Нутація (рух
твердого тіла, що обертається, — Ред.)
і вимушений рух полюса за даними широтних спостережень», виданій у Києві 1958
р. та перекладеній англійською мовою.
Свідченням міжнародного визнання Є.Федорова як вченого стало його дворазорве
обрання президентом Комісії Міжнародної астрономічно спілки (МАС), яка з
ініціативи академіка Федорова дістала назву «Обертання Землі».
Народився Євген Павлович Федоров 26
червня 1909 р. в Іркутську. Батько, Павло Іванович, був лікарем. Мати, Наталя
Миколаївна, займалася домашнім господарством.
1926 р. Євген закінчив середню школу. Через три роки почав самостійно
працювати – креслярем на місцевому шкірзаводі. Звідси 1931 р. був мобілізований
до війська, служив у м. Козлові (нині Мічуринськ). Через два роки повернувся до Іркутська,
вступив екстерном на 2-й курс фізико-математичного факультету Іркутського університету.
По закінченні вишу працював на кафедрі теоретичної механіки – асистентом,
старшим викладачем. Затим був призначений директором університетської
астрономічної обсерваторії.
Під час Другої світової війни Є.Федоров служив на Південному фронті, потім – у Москві, в
Центральному управлінні військових сполучень.
Влітку 1944 р. був зарахований аспірантом Головної астрономічної лабораторії
АН СРСР (Пулковської) й для роботи над дисертацією скерований до Полтавської
правиметричної обсерваторії АН УРСР.
1947 г. Захистив кандидатську дисертацію на тему «Теорія руху полюсів Землі».Працював
старшим науковим співробітником Головної обсерваторії АН України, від травня
1949 р. – вчений секретар Полтавської обсерваторії.
За свідченням вченого, 10 років роботи в Полтаві стали найпродуктивнішими:
завдяки їм у було досягнуто значних
успіхів і астрономії як науки, і самого науковця. Федоров керував науковими
роботами в царині руху полюсів, очолював службу широти (Полтаву в наукових
колах називали тоді «широтною столицею»). Запропонував цілком нову програму
спостережень.
Продовживши справу свого вчителя – академіка О.Орлова –
Євген Федоров створив наукову школу, відому як «школа Орлова-Федорова». Саме Є.Федоров розробив Статут Міжнародної
служби широти та ініціював створення
Міжнародної служби обертання Землі.
В 1959–1973 р.р. Є.П.Федоров очолював
Головну астрономічну обсерваторію АН
УРСР у Києві. За цей час обсерваторія стала одним з провідних
астрономічниї закладів. Разом зі своїми учнями
розробив нові методи обробки та оцінки спостережень і застосував при
створенні унікального на той час зведення координат полюса Землі за 80 років,
що отримало назву «київського».
У 1960–70-і роки в науковому
середовищі астрономів була відома «київська школа широтників», створена Євгеном
Федоровим. Ідеї Федорова знайшли своє втілення у працях багатьох
науковців та космічних проектах.
1969 р. Є.П.Федоров був обраний академіком АН УРСР. Став лауреатом Державної премії України
у галузі науки і техніки. Був нагороджений орденами
та медалями.
Помер видатний вчений 6 листопада 1986 р. у Києві.
У 2000 р. Президія НАН України запровадила премію ім.Є.Федорова за видатні
досягнення в астрономії.
На честь академіка Євгена Федорова названо астероїд 7628.
«Рідна країна»
За матеріалами
інтернет-видань
