«Нехай від лих і бід усіх
Вас береже здоровий сміх».
Павло Глазовий
30 серпня – передостанній день місяця варто згадати все, що подарував цей чудовий останній місяць літа.
Першим святом місяця був день Іллі (2 серпня). Вважається, що на Іллю закінчується літо і купальний сезон. Також вважається, що саме з Іллі починається серпневий зорепад.
Другим великим святом серпня є Маковія, або перший Медовий Спас (14 серпня), коли святять мак, чорнобривці та василькі, а також печуть пісні коржики «маковики», бо з цього часу розпочинається двотижневий Успенський піст, або ж Спасівка.
Третім святом є другий Яблучний Спас (19 серпня) – день Преображення Господнього, коли святять яблука та іншу городину як символ розквіту і плодючості землі.
Четверте свято двонадесяте – Успіння Богородиці. У цей час закінчують збирати фрукти, починають сівбу озимини і вважається, що з цього дня починається «молоде» бабине літо.
Останнім святом серпня є Післясвято Успіння, Третій Спас, або Спас на полотні. Люди вірили, що якраз цього дня у вирій відлітають ластівки.
За всіма цими святами визначали погоду на осінь та зиму.
У народі вважали, що з 30 серпня – дня Мирона – починається листопад. Першими починають скидати листя берези, потім липи, в’язи і черемхи.
За церковним календарем 30 серпня вшановують мученика Мирона пресвітера, преподобного Аліпія, мучеників Павла, Юліані, Фирса, Левкія, Короната, Патрокла, Стратона, Пилипа і інших.
Іменинниками 30 серпня є:
Уляна, Мирон, Павло, Лев, Стратон, Пилип.
30 серпня народились:
1922 — Павло Глазовий, український поет-гуморист, сатирик. Автор поеми ««Слався, Вітчизно моя!», 13 книжок сатири та гумору, 8 книжок для дітей.
«Йде синок до школи вперше. Пита батька мати: — Якій мові ми синочка будемо навчати — Українській чи російській? Обидві ж хороші. — Хай вивчає ту, якою печатають гроші». (Павло Глазовий).
1883 — Дмитро Донцов, український літературний критик, публіцист, політичний діяч, засновник теорії українського націоналізму. Автор праці «Націоналізм».
Чи знаєте ви, що:
Павло Глазовий двічі міг загинути на війні наглою смертю, однак двічі його рятував випадок, або, як він сам сказав, Боже провидіння.
Вперше, це сталося після одного з неочікуваних нальотів німецької авіації на аеродром, де воював Глазовий. Після бомбардування залишилось лише три літаки та щільно перекопане бомбами літовище. Серед трьох вцілілих машин була і та, на якій літав майбутній гуморист. У його підпорядкуванні служив молодий моторист — хлопчина порядний і слухняний, але трохи незібраний в роботі. Перед вильотом на інший аеродром Глазовий наказав йому провести повну заміну масла в системі двигуна. Він виконав завдання, але… забув закрутити кришку масляного бачка. Під час запуску двигуна масло за лічені секунди опинилося на фюзеляжі і кабіні пілота. Почався гамір, переполох! І тоді командир полка наказав членам штабу і технікам сідати в інший літак, а Глазового з його мотористом залишив драїти машину. Це їх і врятувало. У літака, куди сіли всі, хто вцілів після нальоту німців, раптово заглух один з двигунів і він, падаючи на землю, вибухнув. Ніхто не вижив. Так своєю незібраністю моторист врятував і себе, і Глазового.
Вдруге посланцем Небес став старший лейтенант, що вибіг зі штабної землянки саме у той момент, коли Глазовий проходив поряд. Підкликавши його, він наказав терміново евакуювати дітей з Ленінграду. Як з’ясувалося потім, евакуювали вони не дітей, а номенклатурну шайку з її сімейним потрухом. Проте, повернувшись після евакуації, вони побачили, що аеродром знову вщент перекопаний німецькою авіацією. Того старшого лейтенанта Павло Глазовий більше не зустрічав у своєму полку, однак його обличчя — обличчя ангела-охоронця, назавжди залишилося у пам’яті гумориста.
