Мовознавець, етнограф, фольклорист, поет, священик,
історик, педагог – Яків Головацький, безумовно, належить до тих людей, які чимало
зробили для розвитку української думки в Західній Україні.
Водночас постать Я.Головацького наскільки багатогранна,
настільки ж і неоднозначна:його перехід
на москвофільські позиції суттєво уповільнив український поступ у
краї.
Народився Яків Федорович Головацький 1814р. на Львівщині,
в с. Чепелі (нині Бродівський район). Батько, греко-католицький священик о.Теодор, і вся родина
Головацьких походять з галицького міста Миколаєва. В родині панували побожність
і любов до всього українського.
1831 р. Яків закінчив гімназію і вступив на філософський
факультет Львівського університету. У 1832 р.залишив навчання і, наслідуючи
улюбленого філософа Григорія Сковороду, протягом двох років пішки мандрував
Галичиною та Закарпаттям.
1835 р. вступив до академії в Кошице,
згодом – до Будапештського університету.
Невдовзі, щоправда, повернувся до Львівського, а 1842р. закінчив Львівську духовну семінарію. Був греко-католицьким
парохом у Микитинцях та Хмільовій.
У 1848 — 1867 р.р. — професор руської мови і словесності
(тобто українських мови та літератури) у Львівському університеті. Протягом 1862
— 1864 р.р. обіймав посаду ректора університету.
1831 р. Яків Головацький разом з Маркіяном Шашкевичем та Іваном Вагилевичем
створив національно-патріотичний гурток галицької інтелігенції — «Руську трійцю». 1837р. в Будапешті «Руська
трійця» підготувала і видала перший галицький альманах «Русалка Дністровая», котрий мав
величезне значення у відродженні галицького літературного життя. Саме у
«Русалці Дністровій» та альманаху «Вінок русинам на обжинки» були надруковані патріотичні
поезії Я.Головацького. Літературні та етнографічні праці Якова Головацького вийшли друком у багатьох збірках, а його
мемуари та богословські праці – здебільшого в «Науковому збірнику
Галицько-Руської матиці».
1846 р. Я.Головацький під псевдонімом «Гаврило Русий»
надрукував німецькою мовою у журналі «Річники слов’янської літератури,
мистецтва і науки», (Лейпціг) статтю «Становище русинів у Галичині», в якій
різко виступив проти переслідувань української інтелігенції владою.
До 1848 р. Яків Головацький зібрав та обробив багатющі українські
мовознавчі матеріали.
У 1859 р. очолив боротьбу проти прихильників заміни кирилиці
латинкою.
У біографії Я.Головацького був період «москвофільства»,
коли він дістав звання академіка Санкт- Петербурзької Академії Наук. Навіть відмовився від священичого сану і перейшов у
православ’я.
Москвофільська позиція Головацького позначилася на його
наукових працях. Так, «Граматика руского язика» (1851) вже зовсім далека від
позиції збереження і розвитку української мови.
За якийся час він і зовсім перейшов з української мови на
«язичіє» – штучно утворену, не зрозумілу
народові книжну мову, поєднання місцевої
народної мови з церковно-літературною. Нею послуговувалися прихильники мовної єдності з Росією в Галичині,
на Буковині та Закарпатті наприкінці XIX — на початку XX століть.
Слід зазначити, що тритомна етнографічна праця Якова Головацького «Народньіе песни
Галицкой и Угорской Руси», надрукована у 1863 — 1878 р.р. в «Чтениях» Товариства історії і
древностей Російських при Московському університеті, залишається і нині
вельми цінною в науковому сенсі.
Зрештою, як і низка праць з історії Закарпаття, Галичини та
Буковини, польсько-українських стосунків; статті про І.Котляревського,
Г.Квітку-Основ’яненка, М.Шашкевича, І.Вагилевича; розвідки про «Слово о полку
Ігоревім»; «Географический словарь западнославянских и южнославянских земель и
прилежащих стран» та інші.
І знову ж таки, його обґрунтування нібито «одної (єдиної,
— Ред.) руської народності і одної
руської літератури», ба навіть виступи проти вживання української мови в
літературі – вкрай негативно впливали на розвиток української інтелігенції в
Галичині й Закарпатті.
1867 р. Яків
Головацький переїхав до Росії. Мешкав у Вільно (нині Вільнюс, столиця Литви). Очолив Археографічну комісію, а 1871 р. — Комісію зі
створення публічної бібліотеки і музею.
Був кавалером орденів Російської імперії: св. Анни ІІ
ст., св. Володимира, св. Станіслава.
Помер Я.Головацький у м. Вільно 13 травня 1888р.
В Івано-Франківську 2013р. встановлено пам’ятник «Руській трійці»
— М.Шашкевичу, І.Вагилевичу, Я.Головацькому.
Підготувала Олена Бондаренко,
Громадський рух Миколи
Томенка «Рідна країна»
