Один із засновників української модерної музики, Б.Лятошинський зробив величезний внесок у скарбницю української та загалом європейської музичної культури.
Б.М.Лятошинський народився в Житомирі, в інтелігентній родині директора комерційного училища. Батько майбутнього композитора, Микола Леонтійович, був людиною освіченою, цікавився українською минувшиною. Прищепив любов до історії України й синові, а той згодом у своїх творах часто використовував історичні теми.
У родині Лятошинських любили музику, батьки добре музикували і прагнули навчити цього дітей. З дитинства Борис вправно грав на фортепіано, а з 15 років захопився скрипкою. У 1910-му юнак створив перші свої п’єси для фортепіано, а невдовзі – фортепіанний квартет.
Отримавши загальну освіту в житомирській другій чоловічій гімназії, Борис Лятошинський вступив на юридичний факультет Київського університету Св.Володимира (закінчив 1918р.) Водночас успішно навчався у Київській консерваторії — під керівництвом відомого композитора, автора популярних творів на українську тематику Рейнгольда Глієра.
Від осені 1920р. й до останніх днів свого життя Б.Лятошинський викладав у Київській консерваторії (теорію музики, а згодом – теорію композиції.) Від 1935р. – професор Консерваторії.
Багато і плідно працював над власними творами. Впродовж свого творчого життя видатний композитор створив опери «Золотий обруч» та «Щорс», п’ять симфоній, чотири струнні квартети, два інструментальні тріо, низку симфонічних творів різних жанрів, кантати, хори а капела (без музичного супроводу), обробки народних пісень. Писав п’єси для фортепіано, музику до театральних вистав і кінофільмів: «Іван», «Тарас Шевченко», «Григорій Сковорода», «Іван Франко», «Кармелюк» та інших. Оркестрував опери М. Лисенка і Р. Глієра.
Як послідовник сучасних європейських традицій музичної культури, Борис Лятошинський зазнав переслідувань з боку радянських ідеологів, котрі в усіх сферах, включно з музикою, диктували свою волю. «Формаліст», «найхарактерніший представник буржуазно-індивідуалістичного урбанізму» — це лише частина штампів, за допомогою яких таврували композитора захисники соцреалізму в музиці. 1937р. була піддана різкому осудові Друга симфонія, навіть не виконана. Сувора нагінка «ідеологів від музики» спіткала твори Лятошинського у 1948-му.
Особливого розмаху цькування набуло в 1951р…Вперше пролунала Третя симфонія Б.Лятошинського — музиканти і слухачі у Київській філармонії по завершенні влаштували авторові бурхливі овації. Та щойно відбулася прем’єра, як Спілка композиторів України організувала збори за участі представників Всесоюзної спілки композиторів Е.Захарова та М.Коваля. Під час ганебного судилища творчість Б.Лятошинського затаврували як «антинародну», закидали, що композитор бореться проти війни «не як радянський прихильник миру, а як буржуазний пацифіст», порівнювали його із «забороненим» в СРСР Р.Вагнером. Навіть лунали вимоги… спалити твори Лятошинського.
Це був дуже тяжкий час для творця. «Як композитор я мертвий, і коли воскресну — не знаю», — прохопився він тоді. Але здаватися Борис Миколайович не збирався. Підготував нову редакцію симфонії, замінивши, на вимогу компартійних цензорів, розкритикований трагічний фінал на «оптимістичний». Однак драматичний зміст твору не змогли заглушити бравурні акорди: відомий композитор Дмитро Кабалевський зазначив, що радість, яка опанувала фіналом симфонії – «це радість змученої людини»…
«Оновленим» твором диригував відомий Є.Мравінський. Несподівано симфонія дістала геть протилежні, найвищі оцінки критиків, її навіть назвали «етапною» в розвитку української музики.
1967р. Б.Лятошинському було присвоєне звання народного артиста СРСР. Вже по смерті автора, у 1971р., була відзначена Шевченківською премією опера «Золотий обруч».
Б.М.Лятошинський помер 15 квітня 1968р. Вшановуючи його пам’ять, Дмитро Шостакович написав: «Борис Миколайович був великим композитором і водночас видатним педагогом, який виховав багатьох обдарованих музикантів…»
Нині ім’я Бриса Лятошинського носять Житомирська музична школа № 1; вулиці в Києві, Житомирі, Ворзелі; Харківське музичне училище; Київський камерний хор. У Житомирі встановлено пам’ятник знаному композиторові.
Диск із творами Бориса Лятошинського, виданий 1995р. у США фірмою «Марко Поло», був визнаний кращим записом року.
Олена Бондаренко
