14 січня 1810 року в Старокостянтинові народився Авраам Бер Готлобер — єврейський поет, історик і журналіст. Як пишуть історики, в юності Авраам Готлобер вивчав Талмуд, Біблію та єврейську граматику, а також захоплювався Кабалою. Пізніше й сам почав вчителювати. Зокрема, спершу три роки пропрацював у державних школах для єврейських хлопчиків у Кам’янці-Подільському, а далі одинадцять років він викладав в аналогічних освітніх закладах Старокостянтинова.
На літературній ниві Авраам Готлобер дебютував у 1835 році, випустивши збірку перекладених і власних віршів «Pirke ha-Abib». Переважно писав на івриті, але також вдавався й до їдишу під час написання віршів і драм. У своїй творчості вій особливо вболівав за освіту й критикував ортодоксів. Останні роки свого життя письменник провів у польському місті Білосток, де 12 квітня 1899 року відійшов у вічність.
14 січня 1866 року в Кам’янці-Подільському відбулося офіційне відкриття публічної бібліотеки, яка стала першим подібним закладом на Поділлі та одним з перших в Україні. Бібліотекою керував розпорядчий комітет, за роботою якого слідкував губернатор. Книжковий фонд складався переважно з релігійно-богословської літератури та книг монархо-політичного змісту, виключно російською мовою. Бібліотека була відкрита для всіх охочих, окрім дітей. Користування бібліотекою було платне. Книжки можна було одержати у читальному залі та брати додому. На організацію бібліотеки було відпущено три тисячі карбованців. Розміщалась вона у найманій квартирі, за яку сплачувалось 450 карбованців в рік. Вже у 1867 році ця квартира потребувала капітального ремонту.
За перші 25 років свого існування бібліотека неодноразова опинялася в скруті. Негативно на її роботу вливало й те, що вона часто була змушена переїздити з одного найманого приміщення у інше. На початку Першої світової війни бібліотека закривається, бо немає коштів на її утримання. Відродилася бібліотека у 1922 році.
Цього дня найстаршій бібліотеці області виповнюється 154 роки.
У тому ж Кам’янці-Подільському 14 січня 1910 року народився український художник-графік, оформлювач, медальєр (фахівець з художньої обробки металів — авт.) Василь Артеменко. Василь Трохимович спершу у 1927 році закінчив Кам’янець-Подільський художній технікум, а у 1937-му — Київський інститут кінематографії. Саме в столиці він й залишився жити й працювати.
До його творчого доробку увійшли каталоги і альбоми «Каталог вишитих виробів» (1958 рік), «Державний музей українського народного декоративного мистецтва УРСР» (1968 рік), сувенірний набір буклетів «Художні промисли України» (1969 рік), сувенірні листівки й медалі «Старий та новий Київ», «Андріївська церква», «Володимирський собор»… Зупинилося серце художника 19 квітня 2001 в Борисполі Київської області на 91-му році життя
Також цього дня, а саме 14 січня 1928 року, в селі Вишнівчик Чемеровецького району народилася українська актриса й театральний педагог Валентина Зимня. Валентина Іванівна здобула освіту в Київському театральному інституті в 1950 році. З 1969-го вона стала й сама там викладати, а у 1991 році навіть стала професором у цьому навчальному закладі. Актриса відома, зокрема, своїми ролями у фільмах і виставах за творами Ольги Кобилянської «У неділю рано зілля копала» (грала Тетяну), «Земля» (грала Анну), «Вовчиха» (грала Санду). Валентина Зимня відійшла у вічність торік 18 липня у Києві. На той час, їй був 91 рік..
У Хмельницькому 14 січня 1992 року відбулося урочисте відкриття Свято-Покровського кафедрального собору. Понад три роки віряни міста й області вносили свої пожертвування, а також допомагали будівельникам під час його спорудження. Краєзнавець Сергій Єсюнін у своїй книзі «Прогулянка Проскуровом. Історичні нариси» розповідає, що на території сучасного собору раніше розміщувалися цвинтар і капличка.
«По-війні, цвинтарна церква була відчинена. Під час другої антирелігійної хвилі у середині 60-х років, як й наприкінці 30-х, цей храм залишився єдиним діючим у місті. Сталося це після того, як у 1964 році скасували Хмельницьку єпархію та знову закрили кафедральний собор. Наприкінці 1960-х років вулиця Фрунзе (нині —Кам’янецька) суцільно забудовується п’ятиповерхівками, й колишній цвинтар та Покровська каплиця опинилася затиснутою серед новобудов. Відродження храму почалося лише наприкінці 1980-х років», — пише краєзнавець.
Андрій ЯЩИШЕН, Юна МІТРАШКО
