«Передусім необхідно визнати право за українцями
бути синами своєї отчизни й працювати над розвитком
української національної культури».
М.Туган-Барановський
Він був найпотужнішим у світовій історії економістом слов’янського
походження. А водночас – великим патріотом України, видатним національним
громадським діячем і політиком, міністром фінансів Української Народної
Республіки.
Михайло Іванович Туган-Барановський народився 1865р. в
с.Солоне(Соляниківка) Куп’янського повіту
Харківської губернії в заможній дворянській родині.
Батько майбутнього економіста походив з високородних татар
Туган-Мирза-Барановських. Мати – українка з Полтавщини.
Михайло навчався у Московській, Київській та Харківській гімназіях. 1884 р.
вступив на фізико-математичний факультет Харківського університету, а водночас
вивчав суспільні науки, захоплювався філософією та правознавством.
1888 р. закінчив фізмат, отримавши ступінь
кандидата фізико-математичних наук, а через два роки – юридичний факультет. Затим працював у Міністерстві фінансів і готував свою першу наукову роботу (тут і далі переклад з рос. наш, -Ред.) —
«Промислові кризи сучасної Англії, їхні причини і вплив на народне життя» — саме за неї 1892р. отримав
ступінь магістра політекономії і статистики. Навчання
продовжив у Великій Британії.
В січні 1895 р. Михайло Туган-Барановський почав працювати на поаді приват-доцента Петербурзького університету. За три роки захистив докторську дисертацію «Російська фабрика в минулому і тепер».
А 1901-го, незважаючи на блискуче викладання і талант вченого, був
звільнений з посади і висланий на Полтавщину, до Лохвиці – за соціалістичні погляди.
У журналі «Мир Божий» з’являється стаття М.Туган-Барановського «Земський вчитель
у Лохвицькому повіті (Лист із Лохвиці)», у якій ішлося про соціально-економічні та культурні потреби українського селянства.
На цей час також припадає початок активної української діяльності Михайла Івановича.
1905 р. він пропонує Полтавському земському зібранню встановити перший в
Україні пам’ятник Тарасові Шевченку й самотужки починає збирати кошти на цю
благородну справу (пам’ятник було встановлено
лише через 20 років).
Того ж таки 1905-го вчений повертається до роботи на
посаді приват-доцента Петербурзького
університету. Бере участь у редагуванні
першої української енциклопедії «Український народ у його минулому й тепер»(вийшла
у двох томах, 1914р. і 1916р.)
Одна з найвідоміших праць М.Туган-Барановського – фундаментальний підручник
«Основи політичної економії» — виходить друком у Санкт-Петербургу 1909р.
Книга стала
головним підручником для студентів-економістів у всій тодішній імперії. Її було відзначено Великою премією Імператорської Академії наук,
а її автора визнано
найкращим фахівцем з політекономії.
1917р. М.І.Туган-Барановський повертається до Києва, бере участь у
відродженні Свято-Володимирського університету й стає його професором та
деканом юридичного факультету.
У 1918 р. займається створенням
Української академії наук (УАН) та її соціально-економічного відділу, розробляє
законопроект про Національну Академію. Невдовзі вченого
обирають академіком за спеціальністю
«теоретична економія».
Останні книги видатного науковця написані й видані українською мовою: «Кооперація,
її природа та мета» і «Політична економія: курс популярний».
Слід зазначити, що М.Туган-Барановський завжди й послідовно розвінчував
штучні теорії, на які спиралися більшовизм і подібні йому тоталітарні
ідеології. Ще 1908 р. вчений гостро критикував тоталітарне псевдовчення про
мільйони бездумних, слухняних і щасливих
людей та їхніх керманичів, котрі все вирішують і спрямовують (яке, власне,
взяли на озброєння В.Ленін та Й.Сталін). Саме Туган-Барановський передбачав у
цій облудній «теорії» велику небезпеку для народів тодішньої імперії й для
цілого світу.
У різні часи вчений був прихильником марксизму (хоча завжди зауважував, що
ставився до нього критично), філософії Е.Канта, утопічного соціалізму,
австрійської економічної школи. Був переконаний, що в процесі свого розвитку
суспільство дедалі більше визначається волею і моральним усвідомленням
людей. Головною метою історичного розвитку вважав всебічноі розвинену
особистість. Категорично заперечував
будь-яку диктатуру, вкрай негативно сприйняв жовтневий переворот і був
непримиренним супротивником більшовизму та його носіїв.
Михайло Туган-Барановський свідомо прийшов до українського національного
руху. Разом з М.Ковалевським та М.Грушевським редагував видання «Український
народ в його минулому і сьогоденні».
У 1917-18 р.р. М.І.Туган-Барановський обіймав посаду міністра фінансів
Української Народної Республіки.
Брав активну участь в українському кооперативному русі, присвятив його розвиткові дослідження «Соціальні основи
кооперації»; редагував журнал «Українська кооперація». Наприкінці 1918р.
Михайло Іванович запропонував створити кооперативний інститут і розробив його концепцію. Однак втілити свій
задум вчений не встиг.
22 січня 1919р. Михайло Іванович Туган-Барановський раптово помер від
серцевого нападу — в дорозі, у вагоні поїзда, яким у складі
української делегації їхав до Парижа на Версальську мирну конференцію.
Він залишив по собі геніальні праці з економіки й політекономії, спогади
про себе як талановитого організатора і видатного мислителя. І величезну
кількість висловів, котрі залишаються актуальними й нині. Як, скажімо, цей,
вельми повчальний для сьогоднішніх
скоробагатьків: «Не спрага до фізичних
насолод чи почуття самозбереження, а честолюбство є важливішим стимулюючим
мотивом капіталу».
________________
Підготувала Олена Бондаренко,
Громадський рух Миколи
Томенка «Рідна країна»
