Після падіння гетьманату на теренах краю запанував хаос та безладдя. З’явилися сотні отаманів з їх партизанськими загонами, пройнятими некозацькими анархізмом. Одні з них схилялися на бік націоналістів, інші – підтримували більшовиків, ще інші перекидалися на той чи інший бік. Усіх їх найбільше турбувало, як оборонити інтереси своїх сіл та околиць. Тим часом селяни грабували поміщицькі маєтки. Про це пише український історик, краєзнавець Іван Рибак у посібнику «Наш край в історії України».
Влада УНР намагалася припинити анархічні дії населення. Утім комісарам та комендантам було дано розпорядження вживати енергійних заходів до охорони «культурних господарств від розгромів». Проте за браком збройних сил приборкати анархію не вдалося.
«Українська армія, яка складалася переважно з селянських загонів, швидко анархізовувалася і втрачала боєздатність. У цій ситуації активізуються комуністичні прорадянські сили. Подільський губком КП(б)У, виконуючи вказівки більшовицького уряду в Москві, прийняв рішення підняти збройне повстання проти Директорії. Особливе місце відводилося Проскурову як важливому залізничному вузлу, який забезпечував зв’язок Директорії з Галичиною», – йдеться у книзі.
13 лютого 1919 року до Проскурова прибула «трійка» губкому і губревкому для практичного керівництва боротьбою. Наступного дня відбулася таємна політична нарада. Секретар Подільському губкому Снегов повідомив присутніх про рішення підняти у місті повстання проти Директорії. Йому заперечив керівник місцевої організації об’єднаних соціалістів Крупник, який наголосив, що подібні повстання в інших містах України призвели до великих жертв серед єврейської бідноти. Проте керівники єврейських ліворадикальних організацій (Геліптерман, Шварцман, Глузман) висловились за збройний виступ проти української влади.
Повстання почалося під ранок 15 лютого. Спочатку план втілювався в життя: було захоплено центр міста, заарештовано представників влади. Несподівано для повсталих вірні Директорії війська розпочали наступ. Повстанці засіли на дахах будинків, обстрілювали наступаючих, завдаючи їм втрат. Тоді військовики застосували гармати. З цього часу повстання пішло на спад. Ревком, усвідомлюючи поразку, покинув місто. Поразка повстання спричинила жахливий єврейський погром.
Новини з минулого цього дня:
Минулого року 13 лютого під час сесії Хмельницької міської ради депутати прийняли рішення передати Алісу та Тімку в реабілітаційний центр міжнародної організації«Благодійний фонд імені Лоуренса Ентоні» у місто Самбір, що на Львівщині. Усе через те, що тваринам потрібні кращі умови. У зоокутку ж вирішили залишити їхнє ведмежатко Балу.
Цього ж дня 2019 року хмельницькі депутати погодилися взяти кредит на будівництво сміттєпереробного заводу. 13 лютого вони прийняли рішення затвердити «Угоду про підготовку кредитного фінансування», яка передбачає отримання 15 мільйонів євро кредиту на 13 років на реконструкцію чинного сміттєзвалища та будівництво сміттєпереробного підприємства.
13 лютого 2017 року у Хмельницькому в.о. Міністра охорони здоров’я Уляна Супрунпрезентувала зміни, які чекали на медичну сферу країни. Зустріч з чиновницею відбулася у рамках Всеукраїнського туру «ЗміниТИ: взаємодія заради змін».
Також цього дня у 2017 році Анна Думанська та Богдан Місюренко презентували хмельничанам свій авторський курс “Мандрувати можуть всі, або Як мандрувати без грошей або з мінімальним бюджетом”. Анна та Богдан – подружжя хмельницьких мандрівників, які протягом шести років відвідали 63 країни. Вони на власному досвіді переконалися, що подорожувати можна дуже бюджетно.
13 лютого 2017 року була зареєстрована 40-мільйонна листівка посткроссинга. За допомогою посткроссинга люди з різних країн обмінюються листівками. Щоб таке «поштове» спілкування було організованим, існує спеціальний сайт. При цьому в посткроссингу має місце система непрямого обміну, тобто відправляючи листівки одним користувачам, учасник отримує їх від інших. Не оминув посткроссинг і наше місто. Два видавництва випустили листівки для посткроссинга з видами Хмельницького.
13 лютого 2014 року до Дня закоханих склали карту щастя України. Оприлюднив дослідження aif.ua. “Коефіцієнт щастя”, за яким розподілили регіони, отримали наступним чином: кількість шлюбів у регіоні за 12 місяців розділили на кількість розлучень за цей же час. На Хмельниччині коефіцієнт щастя виявився трохи вищим за середній по Україні — 6,5 (середній — 5,6). Найщасливішими виявилися Закарпатська, Волинська, Рівненська та Львівська області (коефіцієнт щастя склав тут від 13,2 до 9,6).
Даша ПАСТЕРНАК, Юна МІТРАШКО
