За 16 км від Старокостянтинова по трасі на Київ розкинулося мальовниче село Самчики – відоме своїм неперевершеним палацово-парковим ансамблем. До 1545 року це село називалось Замчики – ймовірно, від давніх замчиськ. На початку XVIII ст. власником цих земель став Ян Хоєцький, який заснував маєток вже з назвою Самчики. Близько 1790-х років землі викупив гайсинський староста, полковник Петро Чечель, який і розбудував тут свою резиденцію. Після придушення польського повстання 1863 року маєток Самчики у Чечелів, як учасників антиурядових заворушень, конфіскували. Його продали з молотка дворянину Івану Угрімову, родина якого господарювала тут понад три десятиліття. Останнім власником самчиківского маєтку був фахівець з цукроваріння, редактор журналу «Господарство» і газети «Ведомости сільського господарства та промисловості» Михайло Шестаков (з 1856 по1926 роки). Після революційних подій садиба Самчики дивом уціліла.
Розкинувся маєток майже в центрі села – за ставком, серед зелені парку. Попід греблю стоїть цегляний млин, побудований 1904 року, за ним праворуч відкривається широкий сільський майдан. З одного його боку – селянські садиби, з іншого – мурована церква Параскеви П’ятниці 1772 року побудови, з аскетичним декором, високим фігурним фронтоном та двоярусною дзвіницею поруч. Ну, а по більшому периметру майдану – мурована огорожа та вїздна брама маєтку.
За брамою, ліворуч, серед зелені видно симетричну композицію флігелів з Графською брамою по-центру. Через неї гості маєтку потрапляли до парку та палацу. Взагалі, палацово-парковий ансамбль “маєток Самчики” не даремно називають «українським Версалем». Він був зведений у 1785 році в стилі зрілого класицизму, відрізняється чіткою симетрично-осьовою композицією, суворістю і стриманістю архітектурних форм та став одним із найкращих творінь архітекторів й паркобудівничих. Палац відмінно вписується в ландшафт за всіма правилами паркової архітектури. Така була задумка полковника Петра Чечеля, який і був першим власником палацу. Цікавим є ще й той факт, що споруда збереглася практично без змін з кінця XVIII – початку ХІХ ст.
Окрасою палацу стали його зали – Червона їдальня, Зелена вітальня, Римська та Бальна зали. Всі вони декоровані ліпниною, розетками, фризом, набірними паркетами, рельєфними композиціями на міфологічні теми. А головною родзинкою палацу є Японський кабінет – тут стіни та стеля розписані сюжетними картинками в японському стилі, доповнені відповідними орнаментами, ієрогліфами, символічними знаками. Зазначимо, що подібний кабінет єдиний в Україні, що зберігся у первинному вигляді до наших днів. Додамо, що унікальний фресковий розпис виконав видатний майстер Михайло Врубель.
Нерозривну єдність із палацом становить великий парк, розпланований видатним пейзажним архітектором Діонісієм Макклером. Ірландець за походженням, він навчався в Лондоні, у 1792 році переїхав на Волинь і шістдесят (!) років на замовлення поміщиків творив 45 парків на Волині і Поділлі. Парк у Самчиках – одна з найкращих його робіт, що збереглася дотепер.
