Сама назва говорить за про те, що історія Старокнстянтинова тісно пов’язана з родиною видатного волинського князя Костянтина-Василя Острозького. У першій половині XVІ століття київський воєвода, князь Костянтин-Василь Острозький шукає місце для своєї нової резиденції, гідної свого становища. Вибір припав на село Коліщинці, за які князь несподівано заплатив ціну у сотню разів вищу, ніж могло коштувати звичайне село. Справа в тому, що Острозький купував не просто село, а колишнє місто – нехай занедбане, але із славною історією. Археологи сьогодення впевнені, що саме на місці Коліщинець, при злитті Ікопоті зі Случем, було давнє болохівське місто Кобудь, на городищі якого в 1561 році князь почав мурувати замок та «садити місто». Того ж року для ще не розбудованого міста Острозький одержав грамоту на магдебурзьке право. Через десяток років княжий посад із замком-фортецею, оточений ровом і валом, був готовий. Поруч виросли квартали з цехами, майстернями ремісників, крамницями торговців, ярмарками і торгами.
Донині збереглися й замок Острозьких, й оборонна вежа з прибудованим монастирем – саме вони є найціннішими пам’ятками минулого.
Для будівництва замку Острозькі обрали мис, утворений злиттям річок. Впоперек мису прокопали рів, заповнений водою, й на острівці збудували мури, вежі, брами… Нині від замку збереглася більшість тих споруд: Троїцька церква, палац та прилегла до нього з південного заходу зубчаста вежа, куртина між південно-західною та в’їзною брамою, в’їзна брама, триаркова дзвіниця і мур. Колись з боку міста на територію замку вів підйомний міст через рів. Ще й досі розташовані на території комплексу кам’яні споруди з фрагментами стін з бійницями та амбразурами свідчать про потужний характер замкових укріплень.
Ніби на противагу невисоким будівлям замку, трохи осторонь – ближче до греблі через Случ, окремим донжоном стоїть чотиригранна семиярусна оборонна вежа. Поставив її теж Костянтин Острозький – і як сторожову, і як дзвіницю прилеглої до неї з півночі церкви Воздвиження. Згодом церква була перебудована на католицький костел монастиря Домініканців. У 30-х роках ХІХ ст. монастир був розпущений, і костел довго стояв порожнім. У 1853 році його відремонтували та освятили як православний Хрестовоздвиженський собор. Проте, за радянські роки храм та розташована поруч вежа перетворилися на руїну.
Старокостянтинів зберіг середньовічну планувальну схему з вулицями, що радіально, за напрямками основних доріг, розходяться від центру. Де-не-де помітні тут старовинні кам’яниці – переважно ХІХ століття.
Турист знайде у місті ще чимало цікавого. Слід відвідати районний історичний музей або прогулятись набережною міського ставка. На ній, серед водяного плеса постають неймовірні металеві скульптури – Нептун з Русалкою, дивовижні риби, водяні павуки… Виконав їх відомий митець, народний художник України Микола Мазур.
