nice-places.com
ХРАМИ
Екскурсія друга – сакральна. Тут Кам’янець-Подільський просто вражає: є споруди і святині православні, католицькі, лютеранські, мусульманські, іудейські… Адже здавна місто було населено представниками трьох громад – русинів (українців), вірмен та поляків, кожна з яких мала по кілька храмів. Поява євреїв у XVI ст. сформувала іудейську спільноту. Турецьке панування 1672-1699 років призвело до будівництва мусульманських храмів. Отже, сакральне будівництво у Кам’янці-Подільському – це своєрідна архітектурна енциклопедія різних стилів та епох.
Найдавнішим серед сакральних споруд історики вважають православний Воскресенський монастир, котрий існував на Руських фільварках у XII ст. Але, серед збережених культових пам’яток найстарішим є храм Св.Миколая, відомий також під назвою Благовіщенський. За відомими науковцям джерелами побудована в 1398 році на місці більш ранньої церкви XIII ст. Колись вона була головним храмом вірменської общини, але поступилась цим правом збудованому неподалік в XV-XVI ст. Миколаївському собору. Цей собор зберігся лише в руїнах (підірвали радянські безбожники у 1936 році), проте вціліла височезна його дзвіниця 1565 року, яка нагадує потужну оборонну вежу.
Кафедральною церквою української общини в XVI-XVII ст. була церква Св.Трійці, яка, за переконанням деяких істориків, будувалася ще у XIV ст. при литовських князях Корятовичах. Цей храм теж знищили у радянські роки, проте на початку 2000 року на старих фундаментах він був відновлений з повним дотриманням давнього вигляду. До старіших православних храмів належить церква Петра і Павла – побудована 1580 року на вул. Татарській. Цікавою особливістю її є мурів та дзвіниці, пристосованої до оборони. Унікальна і цікава єдина із дерев’яних церков – Христовоздвиженська (1799 року) у глибині каньйону на березі Смотрича.
m.io.ua
У центральних кварталах міста розташований комплекс Домініканського монастиря – найдавнішого у місті, заснованого ще у XIV ст. й остаточно сформованого наступного століття в стилі бароко (архітектор Ян де Вітте). Кафедральним був Петропавлівський костел, розташований в північно-західній частині Центральної площі. Храм, будівництво якої почалося ще у XV ст., має надзвичайне внутрішнє оздоблення: дерев’яне різьблення, розписи, вітражі, скульптури з каменю, орган. Костел протягом віків неодноразово добудовувалася, й одна з найцікавіших прибудов – 36-метровий мусульманський мінарет, що з’явився в кінці XVII ст. за часів турецького панування. Цікаво, що після відходу турків, поляки на честь перемоги християнської віри встановили на верхівці мінарету бронзову фігуру Діви Марії. Вхід до подвір’я Кафедрального костелу лежить через тріумфальну арку, яку збудовано 1781 року на честь приїзду польського короля Станіслава Августа, під нею, до речі, прийнято загадувати бажання – кажуть, що збуваються.
НАЙСТАРІША РАТУША, СЕМІНАРІЯ ТА МАГІСТРАТ
Екскурсія третя – пам’ятки цивільного будівництва у Кам’янці-Подільському представлені кількома монументальними спорудами, а також різноманітною житловою забудовою. Найдавнішим є Ратуша українсько-польського магістрату, посеред Центральної площі – Польського Ринку. Структура забудови ринку почала формуватися, очевидно, ще у давньоруські часи, поява ж міської ратуші припадає на середину або на другу половину XIV ст. Кам’янецька ратуша є найстарішою з тих, що збереглися на Україні.
m.io.ua
Ще одна споруда, що прикрашає площу Польський Ринок – міський колодязь XVII ст. Його інша назва – Вірменський, тому. Що був видовбаний у суцільній скелі на глибину 55 м. на кошти вірменського купця Нарзеса. Проте, виявилося, що вода у ньому має гірко-солоний смак, отож пити її не можна.
На вул. П’ятницькій збереглася низка цікавих громадських та житлових будинків. Серед них – Руський магістрат XVI ст., який привертає увагу незвичайним залізним водозливом у вигляді дракона. Поруч з цим будинком – двоповерхове приміщення духовної семінарії XVIIІ ст. У ній навчались майбутні класики української літератури С.Руданський і А.Свидницький.
Окремої уваги заслуговує житлова забудова середньовічного міста. Вона почала формуватися ще за давньоруських часів (рештки її знайдені на українському ринку) і являє собою приклад складної еволюції мурованого міського житла ХІУ-ХУІІ століть. Майже всі будинки середньовічного міста стояли на склепінчастих підвалах, які утворювали під землею розгалужену систему ходів і приміщень. До слова, у кількох кафе та готелях їх відновили, і ви можете їх побачити. Це кав»ярня «У поліцмейстера», готель «Тарас Бульба» та «Гетьман».
КАНЬОЙН СМОТРИЧА, БОТАНІЧНИЙ САД НАЙВИЩИЙ МІСТ
Неповними відвідини Кам’янець-Подільського будуть не повними, якщо не оглянути його природні об’єкти. Передусім, це каньйон річки Смотрич – глибока вузька річкова долина із стрімкими схилами, що сягають висоти у 50 м i унікальними виходами на денну поверхню силурійських вапняків. Утворений течією річки крізь товщу Товтр, залишки прадавніх коралових рифів у вигляді гостро виступаючих пагорбів. Є в каньйоні декілька водоспадів, один із яким поруч з Новим мостом. Над водоспадом встановлена білосніжна скульптура оленя – на згадку про легенду заснування Кам’янця: “якось брати князі Коріятовичи під час полювання на оленів, захопившись їх переслідуванням, натрапили на острів над каньйоном Смотрича, та вирішили тут збудувати неприступне місто-фортецю”. Сам каньйон вражає своє неприступністю – всюди: й в Старому місті, й поблизу фортеці, й на виїзді з міста на Чернівці. Там, до речі, знаходиться найвищий в Україні міст – 70 метрів над водою. Збудований у 1973 році за проектом фахівців з інституту Патона, тут уперше у світовій практиці застосовано бісталеву конструкцію. відстань між опорами – 174 м, довжина моста – 379 м.
img.i-soft.mk.ua
Ще один природній об’єкт – ботанічний сад. Знаходиться на вулиці Лесі Українки, заснований у 1930 році, займає площу 17 га. Сьогодні рослинний світ ботанічного саду налічує 2800 видів, форм і сортів деревних, чагарникових і трав’янистих рослин.
Околиці
ЧОРНОКОЗИНСЬКИЙ ЗАМОК – РЕЗИДЕНЦІЯ КАМ’ЯНЕЦЬКИХ БІСКУПІВ
Чорнокозинці на Кам’янеччині – село старовинне. Тут збереглися руїни й давнього костьолу, й замку. Історію села та замку докладно описав ще на початку ХХ ст. поділлєзнавець Є.Сіцінський: “Над Збручем, за 20 км від Кам’янця, в чудовій мальовничій місцевості лежить село Чорнокозинці. Поселення це в історії стає відомим з половини XV ст. Відтоді до кінця XVIII ст. воно було власністю кам’янецької римо-католицької біскупської катедри, і тут була літня резиденція кам’янецьких біскупів. Оскільки Чорнокозинці були недалеко від кордону Молдавії і лежали на татарському Волоському шляху, то в цьому поселенні було збудовано оборонний замок, руїни якого є і тепер на горі над Збручем. Коли саме засновано в Чорнокозинцях замок, невідомо. Деякі історики гадають, що ще за литовсько-руських князів Коріатовичів.
ЗАМОК У ПАНІВЦЯХ: ТУТ ТОБІ Й ПАЛАЦ, Й АКАДЕМІЯ, Й ДРУКАРНЯ
За шість кілометрів від Кам’янця, в мальовничій долині річки Смотрич розкинулося село Панівці. Воно відоме ще з XVст. і тривалий час належало панам Чермінським, доки, в другій половині XVIст. не перейшло до кам’янецького старости Яна Потоцького. Саме він збудував на скелі над Смотричем оборонний замок, який одразу став відомим на усе Поділля, але не завдяки військовим подіям, а тим, що тут влаштували свій релігійно-освітній осередок представники однієї з протестантських течій – кальвіністи.
doroga.ua
Наприкінці XVI ст. кальвіністи, як й інші протестантські громади, потрапили під тиск з боку католицької церкви, що змусило їх шукати притулок увіддалених подільських та волинських селах в польських магнатів, які були захоплені ідеями реформації. Одним із прихильників протестантизму був пан Ян Потоцький – він й запросив кальвіністів до свого маєтку. Тут, у Панівецькому замку, у 1590 році кальвіністи заснували навчальний заклад – колегіум, який поміж собою називали академією, відкрили друкарню, а також в одній із веж – кірху-каплицю.
Але не довго Панівці залишалися кальвіністською “столицею”. У 1611 році Ян Потоцький помер, і майже одразу його брати-католики, наказали вдові Яна вигнати єретиків з Панівців. За цю справу взялися кам’янецькі ієзуїти: вони розігнали колегіум, захопили майно кірхи, закрили друкарню та доручили своїм монахам спалити всі видання панівецької друкарні прилюдно на центральному майдані Кам’янця. Через те книги панівецької друкарні стали бібліографічними раритетами, і сьогодні відомо лише сім видань – всі вони переважно релігійного змісту.
Сьогодні над урвищем Смотрича збереглися руїни двох невеличких веж, які раніше були з’єднані замковим палацом. Від цього палацу залишився лише перший напівпідвальний поверх.
ЖВАНЕЦЬ – ФОРТЕЦЯ НА ДНІСТРІ
Жванець – село на Кам’янеччині, яке розкинулося на високому березі Дністра біля впадання в нього річки Жванчик. Вперше село згадується у 1431 році як невеличкий населений пункт, проте зручне розташування Жванця поблизу переправи сприяло його швидкому зростанню та розвитку. Для захисту поселення власник села, кам’янецький староста В.Калиновський у XVIст. збудував тут замок. Але згодом саме через той замок Жванець став постійно зазнавати спустошень та руйнації, особливо під час воєн, які охопили наш край у XVII ст.
ukrainaincognita.com
Зараз колись грізна фортеця являє собою руїни. Лише велична північна вежа нагадує про славне минуле села. І все ж таки, руїни Жванецького замку вражають. Особливо – краєвиди, які відкриваються з височенного стрімкого пагорба над річкою Жванчик.
А ще у самому селі слід обов’язково відвідати Вірменський костел XVIІІст., звернувши увагу на герби та елементи оформлення його не надто пишних фасадів.
