«…відкрив нову добу в житті сеї твердині
українського аскетизму й зробив
з Печерського монастиря першорядну культурну силу».
М.Грушевський про Єлисея Плетенецького
Архімандрит Києво-Печерської лаври, видатний церковний і культурний діяч Єлисей Плетенецький (світське ім’я — Олександр, у схимі – Євфимій) народився близько 1554р. у с. Плетеничі, що поблизу теперішнього Золочева на Львівщині, в шляхетській родині старшини реєстрового козацтва.
Освіту отримав у львівській школі при Свято-Успенській церкві, та в Острозькій академії.
1595р., за підтримки князя Василя-Костянтина Острозького, став ігуменом Пінського Ліщинського монастиря. Активно виступав проти унії.
Ставши у вересні 1599р. архімандритом Києво-Печерської лаври, повернув земельні володіння, що перейшли уніатам.
Викупив друкарню Ф.Балабана, зі Льова та Острога запросив вчених і письменників, серед них – П.Беринду, З.Копистенського. Гурток співпрацював із Київською братською школою.
Поблизу Києва, у Радомишлі, Є.Плетенецький організував папірню – першу в Центральній Україні (папір виготовляли з його власним гербом).
Почав друкувати книги. Першою з надрукованих став у 1616р. Часослов, призначений для шкільного навчання.
За участю Є.Плетенецького були видані «Анфологіон», «Номоканон», «Служебник», «Бесіди Іоанна Златоуста на 14 послань св. ап. Павла», «Бесіди Іоанна Златоуста на діяння св. апостолів».
Загалом упродовж 13 років було видано 40 книг релігійного, полемічного, історичного, філософського, повчального, навчального змісту.
Помер Єлисей Плетенецький 24 жовтня 1824р. у Києво-Печерській лаврі. Незадовго до смерті прийняв схиму під ім’ям Євфимій. Похований в Успенському соборі, який сам свого часу відреставрував. Під час похорону наступник Плетенецького – Захарія Копистенський – назвав його «отцем не лише лаври, а і всього народу».
Варто згадати, що пам’ятник Єлисеєві Плетенецькому в Радомишлі – єдиний в Україні, створений на рухомій поверхні: він являє собою човен на воді, в якому видатний український діяч Церкви схилився в задумі над розгорнутою книгою.
Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
