Президентсько-Богданська республіка. Як Зеленський концентрує владу

23 Вересня 2019 10:02

Часом українські політики забувають, що Конституцію годиться не лише змінювати, але й читати.

Якщо відкрити Основний закон, то можна знайти багато цікавого. Наприклад, що Україна – парламентсько-президентська республіка. 

В теорії це означає, що, скажімо, у питанні формування уряду ініціативна першість мала б належати парламенту, а не президенту. 

Однак ситуація, яка де-факто склалась у владі після останніх двох виборів, все менше схожа на парламентсько-президентську республіку.

Рівень концентрації влади в руках президента Володимира Зеленського не має прецедентів в історії країни. Його влада настільки велика, що депутати його ж фракції, які два тижні тому голосували за скасування недоторканності, тепербояться залишитись сам на сам з ГПУ, а дехто з політичних опонентів пошепки говорить про народження нового пострадянського диктатора.

Наразі це звучить, як значне перебільшення. Однак розподіл влади часів Зеленського уже зараз дає підстави говорити про неоголошену зміну форми правління країною і перехід до президентсько-богданської республіки.

При тому, що про Андрія Богдана у Конституції жодного слова не написано. Принаймні, поки що.

Чи справді Україна опинилась на порозі автократизму, розбиралась “Українська правда”.

Становлення Зеленського

Перед другим туром президентських виборів, коли перспектива програшу Петра Порошенка почала набирати цілком конкретних обрисів, серед депутатів Верховної Ради були популярними розмови під умовною темою “Ющенко-2”.

Малося на увазі, що дилетант у політиці Володимир Зеленський швидко покаже свою безпорадність, і до осінніх чергових виборів Ради його рейтинг буде повністю знищений.

Парламент же на цьому фоні навпаки мав наростити свій вплив, а країна із парламентсько-президентської республіки мала б поступово перетвориться на парламентську.

Такий “прогноз” журналісти УП чули у той час від доброго десятка депутатів різної політичної ваги й досвіду: від спікерів фракцій до олігархів, які ці фракції утримували.

На той момент він видавався досить реалістичним.

“Прогнозувалось”, що, як тільки Порошенко відійде від влади і його жорсткий апаратний тиск зникне, керівництво країною перехопить Рада.

Мовляв, поки Зеленський буде вчитись виписувати укази і дзвонити по “двохсотці”, Рада забере у нього не передбачені Конституцією повноваження, які сконцентрував Порошенко.

Наприклад, формування складу Нацкомісії з енергетики і компослуг, призначеннякерівництва НАБУ, ДБР тощо.

Словом, у президента Зеленського не мало лишитись жодного іншого вибору, як перекваліфікуватись на англійську королеву.

Цей план не враховував двох важливих деталей.

По-перше, амбіції і вибухову народну підтримку Володимира Зеленського, який у першому ж офіційному виступі оголосив, що розганяє Раду. Ту саму, яка мала його “з’їсти до осені”.

По-друге, ніхто не брав до уваги наявність у Зеленського “прискорювача до турборежиму” – Андрія Богдана.