Сатанів – Слобідка-Сатанівська – природний заповідник «Медобори» – Іванківці
Той, хто хоч коли-небудь побував у цих місцях, як правило, повертається сюди знову і знову: у Товтрах просто надзвичайно красиво, й називають їх Подільською Швейцарією.
Насправді тут чимало принад і для тих, хто хоче зцілити тіло і душу, і для тих, хто прагне помилуватися історичними пам’ятками. Ми ж пропонуємо розпочати свою подорож із давнього містечка Сатанів.
Міська брама та палац Сенявських
Знайти залишки палацу Сенявських, які мали на Поділлі кілька володінь, зокрема і відомий Меджибіж, у селищі не так просто – він ховається за територією колись потужного цукрового заводу, руїни стоять над Збручем – з цього місця відкривається вражаючий краєвид. Щоправда, зараз важко уявити, що він був неприступним для ворогів і таким ошатним, що Адам Сенявський навіть приймав у ньому російського царя Петра I. Палац датований кінцем XVI століття, був п’ятикутної форми і мав п’ять веж.
Той самий Адам Сенявський у XVIII столітті довів до пуття іще один теперішній пам’ятник архітектури – міську браму. Вона теж мала оборонне призначення, й донині на ній чітко видно герб родини Сенявських з написом латиною про захист містечка і Батьківщини. Збудована ще на три століття раніше, вона має товстенні стіни – більше двох метрів завширшки і досить непогано збереглася, вказуючи на колишню славу містечка, яке мало Магдебурзьке право.
Врятована синагога та єврейське кладовище
Сатанів, як і багато тогочасних українських поселень, був єврейським містечком. Коли їдеш дорогою до санаторійної зони, відразу помічаєш місце їхнього останнього пристановища – кіркут, юдейське кладовище розташоване на горі трохи далі за міською брамою. Надгробки тут похилилися від часу, а подекуди сповзли і впали разом із землею, але подивитися тут є на що, адже кожен із них з традиційно вирізьбленими знаками та орнаментами. Менори(семисвічники) та олені, голуби та глечики, грифони і леви можуть чимало розповісти знавцям про тих, хто уже триста років лежить у цих могилах. Книжку малювали на могилі вченого, глечик – духовних осіб, олені свідчили про те, що покійний належав до роду Ашкеназі, а голуби – Кікінесів. До слова, найстаріший з надгробків датується 1576 роком!
Праворуч від кладовища, теж на узвишші, видно величну синагогу XVI століття, котру ніби помилували час та люди.
Монастир у Слобідці-Сатанівській
Трохи не доїжджаючи до санаторіїв, варто звернути праворуч, у село Слобідка-Сатанівська хоча б для того, щоб побувати у печерах монахів, видовбаних у скелі, та подивитися на доволі оригінальний розпис на стінах місцевого храму – де в гієні вогненній горять вожді пролетаріату Сталін та Ленін разом з Крупською.
Розпочати свою екскурсію можна із найдревніших монаших помешкань, котрі сховані внизу у горі за Свято-Троїцькою церквою. Церковні перекази твердять, що в них у 938 році оселився учень Кирила та Мефодія, котрий прийшов на Поділля з Афону, тим самим поклавши початок існування святого для християн місця в оточенні великих язичницьких культових центрів. Одне із видовбаних у горі помешкань називають «келією подвигу». В ній знаходиться камінь випробування – твердять, що він намолений настільки, що якщо доторкнешся до нього, твоя мрія стане реальністю.
Стежками Яви та Прави
Хоча цей туристичний маршрут пролягає по заповіднику Товтри з тернопільського боку, без нього уявлення про подільський край було б неповним. Тому беріть рюкзаки, і вперед до розкриття древніх язичницьких загадок! Перш ніж перейти від відпочинкової сатанівської зони місточком через Збруч, підійдіть і подивіться на копію ідола Святовида, який розташований біля санаторію «Перлина Поділля». Саме такий знайшли на дні річки поблизу села Личківці у 1848 році. Ще до XIII століття він стояв у одному із язичницьких центрів у місцевих лісах і йому поклонялися наші пращури. На ідолі зображені Нава (підземний світ, він розташований у самому низу стовпа), Ява(світ людей посередині) та Права – світ богів. Як не згадати про китайські інь-янь, коли споглядаєш на ідолі жіноче начало – Ладу, богиню весни, котра тримає в руках перстень, Мокошу – богиню долі, котра зображена з рогом, й чоловіче – Перуна – покровителя небесних явищ і війни з мечем, та Дажбога – бога Сонця, з символом вічності і світла – колом.
Роздивившись, як слід, ідола, ви можете вирушати по туристичній стежці до одного із язичницьких капищ Звенигород та печери відлюдника. Вона позначена спеціальними дороговказами.
Збруцький культовий центр сформувався у Медоборах після хрещення Русі. Городища-святилища – його основна складова. Найвідоміших було три: Звенигород, Говда та Богит. Тутешні ліси – це ще місце, де можна побачити Траянів вал, закладений в IV-V століттях до нашої ери. Древню кам’яну стіну потім досипали землею язичники, щоб охороняла звенигородське святилище від злих духів. Нині зацікавлені туристи можуть легко знайти на цьому місці жертовники, котрим більше 800 років. Історики твердять, що на Звенигороді також було зведено один із перших ритуальних критих храмів.
Трохи далі стежка виведе вас до печери відлюдника – адже християни, як правило, селилися біля язичницьких святинь, ніби намагаючись подолати їх своєю вірою.
Скіфська могила біля Іванковець
Якщо ви повернете з Сатанова на дорогу до Чемеровець, зможете подивитися одну із найдавніших пам’яток історії – розритий скіфський курган біля села Іванківці. Він – не єдиний на цій території, історики твердять, що їх біля Іванковець і Сатанівки аж сім. Іванковецький курган – великих розмірів – понад 60 метрів діаметром та 4,5 метра висотою. Він оригінальний своїм насипом і тим, що археологам вдалося виявити залишки поховального склепу якоїсь знатної особи скіфських часів.
